Контурні карти,
зошити з географії
та робота з ними

                                                               
                                 Інформаційно-методичний порадник


Інформаційно-методичний порадник «Контурні карти, зошити з географії та робота з ними» - призначений для вчителів географії, учнів загальноосвітніх  навчальних закладів та всіх, кого цікавлять картографічні знання та географія.

В сучасних умовах контурна карта та робочий зошит учня є одним із головних елементів унаочнення і в подальшому джерелом географічних знань учнів в процесі вивчення шкільного курсу географія. Вони вже давно стали невід’ємним атрибутом навчання географії. Роботи з контурними картами становили і становлять значну частину передбачених програмою практичних робіт. Контурні карти і робочі зошити використовують під час вивчення нового матеріалу, його закріплення, у процесі застосування набутих знань, для обліку знань, з ним працюють на уроках і вдома.
Даний посібник може бути використаний вчите­лем для роботи з контурними картами як видавництва «Ранок», так і інших видавництв.

           
Зміст

І. Робота з контурними картами                                                             
 
   1. Вступ                                                                                                       
   2. Підготовка учнів до роботи з контурними картами                           
   3. Робота з нанесенням назв географічних об’єктів                               
   4. Робота з застосуванням цифр                                                               
   5. Робота з застосуванням градусної сітки                                               
   6. Робота з зіставлення природних компонентів і
        виявлення причинно-наслідкових зв’язків                                       
   7. Робота з розрізними контурами                                                           
   8. Робота з чистим контуром материка                                                   
   9. Упорядкування й опис маршруту подорожі за контурною картою 
   10. Контурна карта «з висоти пташиного польоту»                               
   11. Робота з контурними картами у 9 і 10 класах                                   
   12. Вимоги до робіт з контурною картою                                               

ІІ. Робочі зошити з географії                                                                   

    1. Вимоги до робочого зошита з географії                                           
    2. Оформлення робочого зошита                                                           


ІІІ. Використана література                                                                     



І. Робота з контурними картами

Вступ
        Контурні карти займають найважливіше місце серед числен­них географічних джерел і посібників. Вони допомагають вчите­лю удосконалювати навчальний процес на всіх етапах, організу­вати систематичну, цілеспрямовану роботу учнів з географічни­ми картами. Контурні карти є найважливішим елементом у ви­вченні всіх курсів шкільної географії, тому що вчать «читати» карту, тобто одержувати навчальну інформацію.
       Сьогодні жодний засіб відображення місцевості не може кон­курувати з географічною картою: ні кінофільм, ні фотографія, ні літературний опис. Географічна карта дозволяє охопити значну за розмірами територію, незамінна при відображенні просторо­вих співвідношень, форм і взаємного розташування об’єктів і явищ, що дуже важливо при вивченні шкільних курсів географії. Географічна карта — це фотографія, що запам’ятала один мо­мент життя Землі: застиглі гори і рівнини, зупинені річки та спокійні води морів і океанів. Багаторічний досвід викладання географії в школі показав, що учні добре знають карту лише в тому випадку, якщо на уроках учитель систематично використо­вує контурні карти.
       М. М. Баранський відзначав: «Значення контурних карт зрозуміло само по собі. Використовувати їх можна па класних заняттях, пропонуючи учням стежити за розповіддю вчителя, попутно відмічаючи на контурній карті визначені пункти, напрямки, райони, можна і треба, крім того, задавати роботи і заповнення контурних карт вдома. Багаторазова перевірка по­становки шкільного викладання географії безперечно довела, що гарне знання карти учнями даного класу пов’язане із заповнен­ням контурних карт і навпаки — відсутність такої роботи неминуче веде до формування сплутаних і ні до чого не придат­них просторових уявлень».
       Робота з контурними картами формує в учнів пильність і аку­ратність, розвиває вміння виділяти головне, порівнювати різно­манітні природні компоненти, окремі регіони і цілі держави, виявляти структуру і взаємозв’язки географічних явищ, законо­мірності їх розміщення та розвитку.
При вивченні курсів шкільної географії робота з контурними картами поступово ускладнюється. Якщо в 6 класі на картах надписуються лише назви географічних об’єктів, то в старших класах учні вже наносять межі літосферних плит, кліматичних поясів і природних зон чи економічних районів, відображають їхню спеціаліза­цію,  наносять лінії вантажопотоків тощо.
Як правило, контурна карта на уроці частіше усього викори­стовується для закріплення вивченого матеріалу, проте по ній можна пропонувати завдання і до пояснення нової теми. Напри­клад, у 7 класі, приступаючи до вивчення материка доцільно запропонувати учням самостійно нанести на контурну карту океани і моря, що омивають його береги, затоки, течії, острови, а вже потім приступити до їхньої характеристики.
Завдання на контурних картах, запропонованих видавництвом «Ра­нок», можна розділити на обов’язкові для виконання (регламентовані програмою Міністерства освіти і науки України) і інші, часто усклад­нені завдання, що виконуються на розсуд вчителя.

Підготовка учнів до роботи з контурними картами
У 6 класі особливо важливо сформувати початкові вміння роботи з контурною картою. Вчитель знайомить учнів з вимога­ми до оформлення контурних карт, їх значенням у вивченні і закріпленні навчального матеріалу. Кожен учень повинен мати набір необхідних контурних карт, олівці середньої твердості, кольорові олівці, лінійку, гумку.
Бажано, щоб перші завдання із заповнення контурної карти проводились у класі, під наглядом учителя, який розповідає, як робити надписи, як заповнювати легенду карти, як позначати географічні об’єкти. Дуже важливо, щоб учитель сформував в учнів уміння правильно знаходити на контурній карті розташу­вання відповідного географічного об’єкта.
     Вміння орієнтуватися на контурній карті, знаходити гео­графічні об’єкти розвиваються поступово: спочатку школярі вчаться ототожнювати об’єкти на фізичній карті півкуль і на відповідній контурній карті, потім — знаходити більш дрібні об’єкти й окремі точки. Нагадаю, що при визначені розташу­вання гірського хребта, наприклад, найбільш точними орієнти­рами на контурі є паралелі і меридіани, а також берегова смуга материка і річища річок.
Постійною вимогою вчителя при роботі з контурною картою є дотримання учнями максимальної точності при нанесенні різно­манітних географічних і економічних об’єктів. Як правило, у 6 і 7 класах учні найчастіше роблять помилки при нанесенні на контурну карту гірських систем. Тому вчителю необхідно час від часу нагадувати правила нанесення цих об’єктів на контур.
Значну увагу при перевірці робіт на контурній карті вчитель повинен звертати на якість її оформлення, особливо — на пра­вильність надписування назв, обов’язково виправляти граматичні помилки, нагадувати, що підписувати назви слід олівцем або ручкою з пастою чор­ного кольору, друкованими літерами незначного розміру.
У 6 класі важливо навчити школярів правильному оформ­ленню контурних карт. Графічне оформлення не є самоціллю, але акуратність і графічна грамотність, утім, як і орфографіч­на, повинні грати важливу роль при оцінюванні роботи. При надписуванні географічних об’єктів важливо, щоб назви легко читалися і не перевантажували карту. Надлишок наочності може ускладнити навчальний процес. Важливо навчити учнів правильно складати легенду карти, де повинні бути пояснені усі використані умовні позначення і скорочення. Кожне пояс­нення розташовують із нового рядка. Спочатку розміщують позначення, пов’язані із природою, а потім із галузями госпо­дарства. Кращі учнівські роботи можна продемонструвати всьо­му класу. Також можна показати учням роботи, що виконані самим учителем.
Існує багато різноманітних форм роботи з контурними карта­ми. Якщо в 6 класі основна частина завдань пов’язана з перено­сом географічних об’єктів із карти атласу на відповідну контур­ну карту, то в старших класах акцент робиться на аналізі геогра­фічних явищ. Так, у 9 класі доцільно перенести основне наван­таження з механічного нанесення об’єктів на аналіз закономірно­стей у їхньому розміщенні.
      Слід ознайомити школярів з правилами роботи, навчити визначати розміщення потрібних об'єктів, наголосити, що для цього використовується картографічна сітка. Умовні позначення повинні бути аналогічними до загальноприйнятих або дещо зміненими. Гори зображуються пунктирною коричневою лінією в напрямку їх поширення, низовини, височини, плоскогір'я - суцільною лінію. Діючі вулкани позначаються зірочкою тощо. Звертається увага на розміщення географічних назв. Тут орієнтир звичайна географічна карта. Ріки підписуються за течією (у верхній, середній і нижній течії), гори - за протяжністю, міста - від пунсона паралельно паралелям, великі площинні об'єкти - в їх контурі тощо. Назви підписуються друкованими літерами. В разі виявлення неточностей, на місці помилки вчитель ставить знак питання.
      Робота з контурними картами повинна ускладнюватися з класу в клас. Знаходження, позначення і підписування об'єктів - основний вид роботи у 6-9-х класах. У старших класах робота має бути творчою. Учні виконують такі творчі завдання: на основі контурної карти скласти нову картосхему, картодіаграму, використовуючи підручник і додаткові джерела інформації. Зібрані дані опрацьовуються, поєднуються в групи й типи, позначаються на контурній карті відповідно до складеної легенди.
    Пропоную розглянути найбільш поширені форми роботи з контурними картами.

Робота з нанесенням назв географічних об’єктів
    Вчитель заздалегідь складає 1-2 варіанти списків географіч­ної номенклатури і пише списки на дошці чи роздає картки які містять завдання. Задача учнів — при­гадати, знайти і надписати назви об’єктів на контурних картах. Логічно проводити подібну роботу на уроках повторення або за­кріплення навчального матеріалу. Один з різновидів такої робо­ти — географічний диктант, під час якого вчитель послідовно, через визначені проміжки часу, промовляє назви географічних об’єктів, а учні надписують їх на контурній карті. Такі види роботи можна проводити як наприкінці теми, так і під час її вивчення, наприклад, для окремих природних компонентів ма­терика («Внутрішні води Африки, «Рельєф Південної Америки» та інше). Добре, якщо при такій формі перевірки знань підго­товлені цікаві питання, що змушують учнів замислитися. На­приклад: не «річка Ніл», а «найдовша річка світу», не «річка Конго», а «найповноводніша річка Східної  півкулі», не «озеро Вікторія», а «друге за площею прісноводне озеро світу», тощо.
На контурній карті обов'язково наводяться («піднімаються») червоним кольором кордони та межі: державні, обласні, природних зон, заповідних територій, тощо. Необхідно надписувати назви всіх сусідніх країн.
        Щоб чітко і красиво наносити на контурну карту умовні знаки корисних копалин, можна застосовувати трафарети. Аналіз знаків корисних копалин показує, що за зовнішніми контурами їх можна звести до кількох простих геометричних фігур, один із найпростіших трафаретів — це смужка цупкого паперу, на якому вирізані геометричні фігури.
        Під час використання трафарету необхідно враховувати ряд моментів:
•  потрібне правильне розташування положення знака на карті — вісь знака має розташовуватись завжди в напрямку меридіана в певному місці;
•  центр знака повинен розташовуватись так, щоб його геометричний центр вказував точне положення об'єктів;
•  сама картка з трафаретом по можливості повинна мати мінімальні розміри, бути компактною.
Під час складання легенди необхідно звернути увагу учнів на такі моменти:
• всі умовні знаки карти, за винятком загальноприйнятих, і всі скорочення повинні бути пояснені;
•  кожне нове пояснення потрібно розташовувати в стовпчик з нового рядка, якщо готового «поля» легенди не вистачить, слід продовження легенди перенести на зворотний бік;
•  бажано дотримуватися визначеного порядку щодо пояснення умовних знаків: спочатку умовні знаки, пов'язані з природним середовищем, далі — з галузями промисловості, потім сільського господарства і транспорту.

Робота з застосуванням цифр
   Суть роботи полягає в тому, що учні замість назв географіч­них об’єктів ставлять цифри, що відповідають цим назвам. Вчи­тель заздалегідь готує перелік об’єктів. Істотною перевагою да­ного виду роботи є економія часу. Крім того, при проведенні географічних диктантів із надписуванням об’єктів, зазвичай, використовують одну контурну карту для одного завдання, а за­стосовуючи цифровий метод, на одній контурній карті можна розмістити декілька завдань — або продовжуючи нумерацію, або використовуючи цифри різного кольору. Зрозуміло, цифрами можна позначити не тільки об’єкт, але і його окремі частини (витік і гирло річки, найвищу точку на місцевості, вершину вулкана і таке інше).
Робота з застосуванням градусної сітки
Даний вид роботи передбачає нанесення на контурну карту географічних об’єктів і визначення їхніх географічних коорди­нат. Наприклад, нанесення на контурну карту і визначення гео­графічних координат крайніх точок материка. Цей метод широ­ко використовується у практиці шкільних учителів географії.

Робота з зіставлення природних компонентів і виявлення причинно-наслідкових зв’язків
   Таку роботу доцільно проводити, наприклад, у 7 класі при вивченні на одному уроці декількох компонентів природного комплексу материка. Так, вивчаючи будову земної кори і рельєф Австралії, можна запропонувати учням нанести на контурну карту різним кольором області складчастості і платформу та надписа­ти назви розташованих у цих областях форм рельєфу. Це дозво­лить учням побачити зв’язок між тектонічною будовою матери­ка і його рельєфом, визначити причину переважання рівнин в Австралії. Даний вид роботи дуже корисний також при вивченні клімату і природних зон материків. У 10 класі подібну роботу можна запропонувати при вивченні географії сільського госпо­дарства світу, коли наноситься спеціалізація сільського госпо­дарства в кожному з кліматичних поясів.
Робота з розрізними контурами
   Для проведення подібної роботи вчитель заздалегідь складає список географічної номенклатури, необхідної для обов’язково­го засвоєння учнями за визначеною темою або декількома тема­ми (наприклад, у 7 класі — по материку). Далі вчитель нумерує кожен об’єкт, потім ці номери переносить на контурну карту — у місця, де ці географічні об’єкти розташо­вані. В залежності від кількості об’єктів, учитель розрізає кон­турну карту на частини з приблизно однаковою кількістю но­мерів (9—10). Викликаний учень одержує свій відрізок карти і «розшифровує» його протягом обмеженого часу. Такі роботи до­цільно проводити на початку уроку, коли йде індивідуальне опи­тування учнів.
  Різновидом робіт із розрізними контурами можуть бути за­вдання, де на відрізках контурних карт крім номерів ставлять умовні знаки — корисних копалин, галузей промисловості і таке інше. «Навантаження» відрізка залежить від задач і мети уроку.
Робота з чистим контуром материка
   На уроках узагальнення і повторення в сильних класах мож­на запропонувати учням нанести географічні об’єкти, названі вчи­телем на заздалегідь заготовленому контурі материка. Розміри і співвідношення об’єктів учні визначають самостійно (напам’ять).

Упорядкування й опис маршруту подорожі
за контурною картою
        У цій роботі учням пропонується творче завдання підвище­ної складності. На контурній карті вони самостійно обирають маршрут подорожі материком або країною, вказують початко­вий і кінцевий пункти, надписують їхні назви, проводять лінію (пряму або ламану), що з’єднує ці пункти, і послідовно, по пам­’яті, наносять географічні об’єкти з обох боків від прокладеного маршруту. На контурній карті можуть бути намальовані харак­терні пейзажі місць, за якими проходить маршрут, проведені розрахунки його протяжності і часу, необхідного для проход­ження. При перевірці роботи вчитель враховує точність нане­сення географічних об’єктів і їхню кількість, правильність на­писання їхніх назв.

Контурна карта «з висоти пташиного польоту»
        У цій роботі учням пропонується нанести на контур материка або країни ті географічні об’єкти, які можна побачити, якщо висо­ко піднятися, наприклад, над водоспадом Вікторія в Африці, Римом в Італії і таке інше. Вчитель оцінює як точність нанесення об’єктів на контур, так і вміння учнів уявити і правильно визна­чити, які географічні об’єкти можна побачити в даному ракурсі.

Робота з контурними картами у 9 і 10 класах
       Особливе місце займає робота з контурними картами в 9 і 10 класах. Специфіка цих курсів географії полягає в тому, що учні отримують інформацію з економічних карт, вчаться аналізувати не природні, а економічні процеси і явища, «закодовані» у цих картах. Тому вчитель повинен вміти давати правильну оцінку будь-якій економічній карті (настінній, в атласі чи підручнику) і прагнути навчити цьому своїх учнів. На шкільних економіч­них картах показано більше, ніж сказано у підручнику. Наприк­лад, твердження: «Індія багата корисними копалинами» потре­бує зобразити на карті велику кількість відповідних умовних знаків.
      Економічні карти мають конкретну тематичну спрямованість і в зв’язку з цим — свою продуману систему умовних знаків, кольорове і графічне оформлення. Економічні об’єкти і явища показані на картах різноманітними засобами: значковим, лінійним, якісного фону, ізоліній, крапковим, засобом ареалів тощо.
       Робота з контурними картами в 9 - 10 класах вимагає від учнів використання і застосування всіх знань і навичок роботи з контурними картами, отриманими при вивченні попередніх курсів географії. Тому завдання на контурних картах мають бути кон­кретними, насиченими за змістом. Вчитель повинен дуже відпо­відально ставиться до перевірки цих завдань, обов’язково аналі­зувати помилки, що частково зустрічаються, відзначати загальні недоліки в оформленні робіт. В усьому процесі викладання еко­номічної географії не повинно припускатися ні найменшого відри­ву від роботи з контурними картами, що несуть величезне на­вчальне навантаження.
Цікавою формою роботи є моделювання нових карт. Цей прийом дозволяє учням глибше засвоїти причинно-наслідкові залежності досліджуваних явищ. На основі створеної моделі учні можуть пояснювати особливості досліджуваного явища, розкрити причинно-наслідкові зв’язки між його елементами. У 7 і 8 класах цю форму роботи можна використовувати для упорядкування кліматичних карт, а в 9 – му — для нанесен­ня оптимальних, на думку учнів, транспортних коридорів, які б зв’язали Україну з іншими державами світу (з урахуванням географічного положення і тенденцій у зовнішньоекономічних зв’язках).
    Важливо відзначити, що у всіх цих випадках контурна карта стає основою для аналізу.
    Ще недостатньо використовуються на контурній карті картометричні завдання. У цьому випадку важливо використову­вати міжпредметні зв’язки (наприклад, із математикою). До та­ких робіт належать: вимір відстаней і площ, визначення напрямів, прокладання маршрутів, встановлення природних і штучних меж.
    Контурна карта надає широкі можливості для географічної творчості, але при цьому завдання не повинні бути громіздкими і займати багато часу. Необхідно пропонувати учням різноманітні за формою й змістом роботи: з одного боку, достатньо складні, щоб виникала мотивація для їхнього виконання, а з іншого боку — посильні.
    Важливо використовувати завдання, що можуть викликати стан емоційного підйому й активності учнів, зацікавленість, аде­кватну оцінку своїх інтелектуальних можливостей. Задача вчи­теля — надати алгоритм, що визначає послідовність елементар­них операцій для рішення тієї або іншої навчальної задачі.
    Зміст додаткових завдань на контурних картах, форми і засо­би їх виконання багато в чому залежать від особистості вчителя, особливостей класу, рівня підготовки окремих учнів. Творчість кожного вчителя неповторна і тим цікава: одні обмежуються виконанням обов’язкових завдань на контурній карті й основні вимоги пред’являють до правильного оформлення і заповнення, для інших головне — творчість учня, і в цьому випадку дуже важливий індивідуальний підхід.
   Наприкінці хотілося б підкреслити, що при вивченні шкільної географії контурні карти є найважливішою складовою частиною навчального процесу, тому їхнє використання на уроках і при виконанні домашніх завдань конче необхідне.

Вимоги до робіт з контурною картою
Не всі вчителі вважають роботу на контурних картах важливою, тому іноді зовсім не залучають учнів до цього виду діяльності або дуже обмежують кількість таких робіт і ставляться до них як до допоміжних, другорядних.
Важко переоцінити важливість роботи з контурними картами, особливо  під час вивчення географічної номенклатури, формування практичних знань щодо географічних процесів, розвитку вмінь і навичок роботи з картами, вихованню позитивних рис характеру тощо.
Практичні завдання на контурних картах є важливим елементом розвитку учнів та формування в них певних навичок і вмінь.
По-перше, під час виконання завдань учні напружують і тренують зорову пам’ять. Вони не просто механічно запам’ятовують  розташування об’єкта, а й визначають його місцезнаходження щодо градусної сітки, берегової лінії, річок тощо. Пошукова робота сприяє логічному запам’ятовуванню, що набагато ефективніше механічного.
По-друге, тренується та розвивається моторно-сенсорна пам'ять, коли учні зафарбовують об’єкт та підписують його назву.
По-третє, учні набувають картографічні навички виконання робіт, які є важливою передумовою всебічного розвитку людини і багатьом слугуватимуть базою для їх професійного становлення.
По-четверте, виконання картографічних робіт виховує дисциплінованість (виконання певних завдань за певними правилами), уважність (що саме виконати і як), точність , акуратність.
По – п’яте, робота на контурній карті розвиває естетичний смак.
Окремі педагоги нехтують загальними вимогами виконання картографічних робіт і не навчають таких вимог учнів, тому втрачається аспект естетичного виховання цього виду діяльності.
Тому при виконанні робіт на контурній карті учні повинні виконувати наступні правила:
·  усі написи назв географічних об’єктів виконувати друкованими, по можливості дрібними, але виразними літерами олівцем або ручкою чорного кольору;
·  робити написи назви об’єкта тільки мовою оригінала (карта, з якою працює учень), тобто не треба перекладати назви географічного об’єкта з карти, а записувати його  тільки мовою, якою він подається в атласі (українською або російською);
·  географічні назви не скорочувати, не переносити;
·  назви форм рельєфу (гірських систем) та річок підписувати уздовж їх розташування, але не «догори ногами»; більшість же інших об’єктів  ( міста, країни, миси, тощо) підписувати паралельно паралелям;
·  коли назву об’єкта  не можна розмістити на карті, то слід зробити зноску або примітки. Тоді на карті замість назв лише цифри, а в умовних позначеннях цілий перелік географічних назв.
Звичайно, це певне послаблення до вимог роботи з контурною картою і негативно впливає на рівень засвоєння географічної номенклатури. Надписування назви тільки на карті веде до запам’ятовування  об’єкта і виховує точність і естетичний смак.
·  окремі умовні позначення є традиційними (наприклад, корисні копалини), їх не можна змінювати і треба зображати  точно;
·  якщо на карту наноситься якийсь об’єкт, то загальне пояснення символу або кольору цього об’єкта обов’язково виноситься в умовні позначення;
·  зображення символів, їх розмір і колір мають бути однакові і на карті, і в умовних позначеннях;
·  коли учні підписують на карті, наприклад річки, треба наводити синім олівцем саму річку (а не всю річкову систему). Таким чином учні встановлюють, де річка починається, куди впадає, відокремлюють головну річку від її приток.
Завдання на контурних картах залежно від віку учнів та курсу, що вивчається, відрізняються за метою і складністю. Якщо більшість завдань для учнів 7 класів спрямована на відшукування певних географічних об’єктів та запам’ятовування географічної номенклатури, передбаченої шкільною програмою, то робота десятикласників полягає в тому, щоб спочатку проаналізувати карту, зробити певні висновки і на контурну карту нанести тільки ті об’єкти  або процеси, що стосуються певного конкретного завдання.
Практичні роботи на контурних картах за програмою бажано перевіряти  в усіх учнів, які були присутні на уроці під час пояснення завдання. Для того щоб була певна система в роботі, та з метою вдосконалення умінь і навичок учнів можна застосовувати додаткові самостійні практичні завдання на контурних картах. Оцінюються вони або вибірково або в усіх учнів.

ІІ. Робочі зошити з географії

На сьогоднішній день досвідченими вчителями, методистами, науковцями створено досить велике розмаїття робочих зошитів з друкованою основою, зошитів для практичних робіт. На перший погляд, особливо недосвідченого вчителя, вони начебто покликані замінити звичайні робочі зошити учнів, заощадити певний навчальний час ( не треба креслити таблиці, записувати визначення понять і таке інше), надати допомогу вчителю підчас підготовки до проведення занять (не треба витрачати час на пошуки та складання завдань та запитань), дають готову друковану основу для виконання певної практичної роботи. Однак, більшість вчителів-практиків і відомих науковців, вважають, що не завжди вони мають і дають стовідсоткову віддачу при використанні.
·  Не всі школи і учні мають можливість придбати ту кількість зошитів (з друкованою основою), що забезпечили б усіх учнів у класі.
·  У зошитах не завжди витримується індивідуальний підхід до учнів конкретного класу, адже автор розраховував під час створення конкретного зошита на власний контингент учнів, їхній інтелектуальний рівень.
·  Після закінчення чергового навчального року і чергового шкільного курсу географії учень не має можливості і, звичайно, бажання носити ці минулорічні робочі зошити з друкованою основою на уроки, але та інформація, що свого часу вкладалась в них учням під керівництвом вчителя, була б і є, дуже важливою, особливо під час актуалізації знань та вмінь учнів. Учні просто викидають їх і, на жаль, не мають змоги використовувати плоди колишньої власної праці і праці вчителя.
·  Якщо виконувати всі завдання, що містяться в окремих робочих зошитах з друкованою основою, то обов’язково постане питання перевантаження учнів, навіть якщо виконувати їх не на уроках, а вдома. Дуже часто в бесідах з батьками приходиться чути, що завдання, які задає вчитель географії, доводиться виконувати всією сім’єю. А треба чітко пам’ятати, що крім географії сучасний учень має ще більше ніж з десяток шкільних предметів.

Вимоги до робочого зошита з географії
З власного досвіду пропоную Вашій увазі основні кроки формування в учнів навичок системності роботи в зошитах, як у формі нотаток, лекцій, так і конспектів.
У 6-му класі, коли ще не всі учні мають певний темп письма, не вміють охайно вести записи, тільки вчаться (за допомогою вчителя в школі та під час виконання домашніх письмових завдань, за допомогою батьків) креслити схеми, будувати діаграми, заповнювати таблиці і таке інше, немає потреби заводити великий, загальний зошит. Достатньо зошита на 24 сторінки.
Учитель має за мету в 6-му класі так організувати роботу в зошиті і виробити ставлення учнів до цієї роботи, щоб вони відчували її значущість, необхідність, бачили в обличчі зошита помічника, черпали з нього необхідну інформацію і таке інше. Тож, обов’язковим елементом виховання в учнів відповідального ставлення до ведення зошита є його перевірка (мінімум два рази на семестр і звичайно перевірка всіх практичних робіт, що виконуються в зошиті), виставлення окремих оцінок за виконання домашніх робіт. Тільки в таких умовах ми будемо мати можливість з 7-го класу формувати в учнів навички створення і ведення конспекту, що буде позитивним і в подальшому навчанні учнів після закінчення школи.
У своїй педагогічній практиці неодноразово пропонувала шестикласникам заводити зошити на 48 - 96 аркушів, в якому учні потім працювали протягом усіх наступних років по вивченню шкільного курсу географії. Вбачала в цьому не лише необхідність, а і, як виявилось, виправдану перспективу.
По-перше, це систематизує виконання письмових робіт учнями, робить їх більш організованими, відповідальними, зібраними, адже робочий зошит на певних етапах вивчення географії перетворюється ще й у довідник, коли учень може повернутися до  вивченої в попередніх курсах інформації, алгоритмів навчальної діяльності.
По-друге, правильний розподіл сторінок в зошиті для виконання певних видів робіт і раціональна організація роботи в ньому дає можливість його раціонального використання протягом усіх років вивчення географії в школі.

Оформлення робочого зошита
Перша частина. Зошит підписується учнем згідно вимог щодо ведення шкільної документації. В ньому ведуться записи, стосовно  теми кожного уроку, вказуються плани та графіки вивчення певних тем та розділів шкільних курсів географії, робляться конкретні висновки, виконуються творчі роботи, будуються графіки, діаграми, кресляться схеми, заповнюються таблиці, тощо.
Друга частина. Зошит відкривається всередині і підписується певний заголовок – «Творчі роботи». Назва говорить сама про себе. Тут учні будуть виконувати програмні практичні роботи, складатимуть кросворди, ребуси, сенкани, готуватимуть повідомлення і таке інше.
Третя частина. Зошит перегортається таким чином, щоб з його кінця можна було вести систематичні записи. Підписувати його вдруге не треба, але треба підписати назву цієї частини зошита - «Словник –довідник». Звичайно,  учні будуть робити тут записи, що стосуються головних географічних понять та термінів. Тут же будуть створюватися так звані «Книги рекордів» материків та океанів, України, окремих країн світу.
Така структурна організація зошита полегшує роботу вчителя, під час його перевірки, і дає можливість учням більш раціонально працювати з ним і використовувати його як довідник.
Ще з 6-го класу вчитель повинен сформулювати, оформити, і висунути перед учнями єдині педагогічні вимоги щодо роботи в зошиті, зробити їх доступними для учнів на будь-якому уроці і в будь-який його момент. Потрібно не тільки вимагати чіткого та систематичного дотримання цих вимог не тільки від учнів, а дотримуватись їх і самому вчителю під час перевірки учнівських зошитів.
Для більшої зручності в подальшому використанні і веденні зошита треба вести записи чітко без скорочень (за винятком абревіатур, що є в географії загальноприйнятими, наприклад ФГП, ЕГП, НТР та ін.).
Записи вести пастою синього кольру, тему уроку, або назву географічного терміну можна виділяти іншим кольором  чи підкреслювати.
Червоним кольором учням записи вести не потрібно. Це колір учителя. Усі схеми, малюнки, діаграми, таблиці кресляться у зошиті за допомогою лінійки, простого чи кольорових олівців, аби вони були охайними, чіткими, та за необхідності, їх можна було б легко виправити, змінити удосконалити. Тут же, на полях зошита, учень реєструє всі додаткові бали за активність на уроках і потім може полічити самостійно власний рейтинг і визначити свою оцінку та рівень засвоєння знань, вмінь та навичок з певної теми або розділу.
У зошиті для більшої ефективності роботи можна також використовувати певні знаки, різні кольори, наприклад: зеленим кольором виділяти підзаголовки та висновки, чорним кольором записувати назви тем уроків та практичних робіт. На полях зошита  використовувати різні позначки: ! – важливі висновки, ? – для роботи з додатковими джерелами географічних знань, … -  робота, яку треба закінчити вдома, К - географічні об’єкти, які треба знайти самостійно в картах атласу і таке інше.
Звичайно, що в 6 -7 класах учителю прийдеться постійно на уроках географії нагадувати про всі ці моменти учням, але прийде час, учні чітко всі їх запам’ятають і будуть робити це самостійно.
Отже, така організація роботи дає свої позитивні результати: записи в зошиті виконують певні власні функціональні обов’язки, учень більш ефективно організовується у власному робочому зошиті і може з успіхом використовувати його як довідник і одне з головних джерел географічної інформації, виконання завдань стимулюється отриманням позитивних оцінок, накопиченням інформації з майже усіх курсів шкільної географії, сприяє забезпеченню більш глибокої безперервної географічної освіти.
Зошит стає надійним помічником учневі під час підготовки до державної підсумкової атестації, робота в зошиті ведеться з позиції її необхідності, а не для того, щоб учні були зайняті чимось на уроці.


ІІІ. Використана література

1.     Скуратович О.Я., Коваленко Р.Р., Круглик Л.І. / Географія: Загальна географія 6кл. // О.Я. Скуратович, Р.Р. Коваленко, Л.І. Круглик  - К.: Зодіак-Еко, 2000.- С. - 223.

2.     Рідний край: Географія та краєзнавство.- К.: Просвіта, 1999.- С. - 97.

3.     Булгакова Т.Є., Байназаров А.М. Практичні завдання на контурних картах. 5-11 класи / Т.Є.Булгакова, А.М.Байназаров. – Х. : Видавнича група «Основа», Б-ка журн. «Географія»; Вип.13. 2005. С. -112.

4.    Костенко Л.В., Юрченко І.М. Робота з контурними картами. – Х.: «Ранок», 2001.- С. - 15.

5.    Матусевич К.М. Робота з картами шкільних географічних атласів: посібник для вчителя. К.: Рад.шк., 1987.-  С. - 60.